►► Інформаційне повідомлення
Цілі: визначити причини виїзду за кордон.
В основі сучасної еміграції з України лежить бажання громадян працевлаштуватись за кордоном. Унаслідок важкої економічної ситуації в Україні, значного дефіциту робочих місць на ринку праці досі триває виїзд громадян з України до країн далекого та ближнього зарубіжжя. Сезонне, тимчасове працевлаштування або «човникові» поїздки за кордон у непростих економічних умовах перехідного періоду, на жаль, стали чи не основним способом виживання для багатьох українських сімей. За різними оцінками, протягом року приблизно 5 млн наших співвітчизників перебувають на заробітках за кордоном. Скажімо, у Росії щороку працює до 1 млн таких заробітчан, а в «сезонний пік» їх чисельність сягає 3 млн. Росія для громадян України стає країною транзиту чи призначення. Наші громадяни помилково вважають, що більшість країн колишнього Радянського Союзу не можуть бути небезпечними для них, оскільки майже не існує мовного бар'єру, адже більша частина населення розуміє російську мову. Крім того, в'їзд у ці країни набагато простіший, ніж у країни далекого зарубіжжя, чим, у свою чергу, користуються торговці людьми.
Складне суспільно-політичне становище, низька ефективність політичних та економічних перетворень у державі, декларативність соціальної політики, зростання прірви між верхами та абсолютною більшістю населення вплинули на те, що переважна більшість громадян зневірилася у позитивних змінах у країні. Критичність ситуації в тому, що молоді люди не бачать перспектив для життя та само- реалізації в українському суспільстві, а батьки не вбачають тут перспектив для своїх дітей. Вища освіта не стає запорукою нормального забезпеченого життя. Виїзд за кордон тепер розглядають як умову не тільки вирішення тимчасових фінансових проблем родини, але й як стратегію життєвого шляху для молодого покоління.
Проблема з різною гостротою виявляється в різних регіонах України. Особливо складне становище в західних областях: Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Волинській, Закарпатській, Львівській, де на обліку в центрах зайнятості перебуває по декілька членів однієї родини. Лише з Іва- но-Франківської області з 1 млн 460 тис. населення 250 тис. працюють за кордоном. За неофіційними даними, на заробітках за кордоном перебуває 150-350 тис. жителів Львівщини. Не краща ситуація і в інших західних областях.
У найбільш проблемних областях зростає кількість сімей, де жінки є головними годувальницями сім'ї. Вони несуть відповідальність за родину та дітей.
Але якщо 5-8 років тому головним чинником бідності було безробіття, то сьогодні наголошують не стільки на безробітті як причині бідності, скільки на дуже низьких заробітках, які не дозволяють перетнути межу бідності навіть за умови висококваліфікованої праці (лікарі, медичні працівники, вчителі, серед яких абсолютна більшість — жінки). Спостерігається унікальне явище об- вального зниження рівня життя тієї частини населення, що за світовими стандартами має належати до «середнього класу». Усе це спонукає громадян шукати роботи за межами України.
За даними досліджень Державного інституту проблем сім'ї та молоді, неурядових організацій, найбільша кількість громадян виїздить з райцентрів, малих міст та сіл. Вікова категорія осіб, які виїжджають за кордон, — це випускники середніх навчальних закладів, а також особи віком 25-27 років, більшість з яких уже мають сім'ї (50-60 % мають дітей).
З одного боку, працевлаштування за кордоном є важливим джерелом формування середнього класу, інструментом включення до міжнародного ринку праці, інтегрування до міжнародної спільноти через розвиток безпосередніх людських контактів тощо. Водночас масова трудова міграція молодих людей має серйозні негативні наслідки. Це й економічні втрати (відсутність надійних механізмів перерахування отриманих за кордоном доходів), і соціально-трудові (дискримінаційні умови праці та її оплати, відсутність правового врегулювання захисту трудових і соціальних прав). Однією з основних проблем, пов'язаних з трудовою міграцією, є розрив родинних стосунків, внаслідок чого діти залишаються без батьківського піклування на тривалий час. Незважаючи на це, люди готові їхати за кордон без знання мови, правових знань, кваліфікації, навіть на нелегальну роботу, що робить їх потенційними жертвами работоргівлі.
З іншого боку, слід зазначити, що намагання потенційних мігрантів виїхати та працевлаштуватися за межами держави активізує діяльність злочинних груп з оформлення виїзних документів і переправлення за кордон громадян України. Дуже часто такі громадяни стають розмінною монетою у довгому ланцюгу торгівлі людьми, починаючи від вербувальника і закінчуючи особою, яка купує чи одержує жертву.
►► Вступ
Тема нашого заходу — «Запобігання торгівлі
людьми».
Серед найболючіших порушень прав людини в сучасному світі є злочин, який має багато назв та облич: «біле рабство», «торгівля людьми», «жива контрабанда», «живий ринок» тощо. Наприкінці XX століття на сполох забили й українські чиновники.
24 березня 1998 року Кримінальний кодекс України було доповнено статтями, які стосуються покарання за незаконні дії щодо усиновлення та торгівлі людьми. Приводом до розробляння та прийняття Закону стали перш за все непоодинокі факти продажу за кордон
2 метою усиновлення дітей-сиріт.
Задля розкриття даної проблеми з різних ракурсів ми запросили історика, соціолога та географа.
►► Мозковий штурм «Що таке
торгівля людьми?»
Торгівля людьми — вербування, перевезення, передання або отримання людей шляхом погрози або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю становища, підкупу у вигляді платежів чи вигод для отримання згоди особи, що контролює іншу особу.
♦ Із якою метою може здійснюватися торгівля людьми?
Історик. Мета різна. Це примусова праця, примусовий шлюб, насильницьке використання в домашньому господарстві, у промисловому або сільськогосподарських секторах, народження дитини примусово або за замовленням, як сурогатство, використання в легальному або нелегальному бізнесі: проституція, зйомки порнофільмів, стриптизу, продаж наркотиків; викрадення людей різного віку для трансплантації органів, дітей — для жебракування, нелегального усиновлення або дитячої порнографії.
♦ Чи будуть тотожними терміни «торгівля
людьми» та «рабство»?
Історик. Будуть, адже рабство — це насильство над людьми. Відповідно, торгівля людьми — це також насильство.
►► Вправа «За і проти»
З'ясуймо, які є позитивні та негативні сторони роботи за кордоном. Хто з вас за те, щоб працювати за кордоном і чому? Хто проти?
Працевлаштування за кордоном
|
ЗА:
|
ПРОТИ:
|
• висока заробітна
|
• небезпека захворіти;
|
плата;
|
• порушення умов
|
• високий рівень
|
контракту;
|
життя;
|
• неможливість зверну
|
• повага до прав
|
тись по допомогу;
|
людини;
|
• зневажливе ставлен
|
• вивчення культу
|
ня;
|
ри, мови;
|
• мовний бар'єр;
|
• можливість по
|
• важка праця;
|
бачити світ.
|
• примусова праця.
|
►► Запитання до соціолога
• Які причини торгівлі людьми ви можете назвати?
Соціолог. Причини виникнення торгівлі людьми можна поділити на дві групи — зовнішні та внутрішні.
Внутрішні:
• економічні (скрутне економічне становище, практично неможливо отримати гідну роботу в Україні; низький рівень життя, високий рівень безробіття);
• інформаційні (погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування та перебування за кордоном);
• правові (відсутність правової системи захисту потерпілих; недостатня захищеність українських громадян від торговців живим товаром);
• психологічні (кризовий етап, у якому перебувають наші громадяни, призвів до зменшення самозахисту; за принципом «уже гірше не буде» люди погоджуються на різні авантюри, пропозиції, не думаючи про наслідки; якщо в родинах немає порозуміння, не складаються стосунки між подружжям, між батьками і дітьми — починають шукати кращої долі).
Зовнішні:
• позитивні (відкриття кордонів та падіння «залізної завіси»; спрощення
можливості для українських громадян подорожувати світом як у пошуках розваг, так і праці);
• негативні (інтернаціоналізація тіньової економіки; зростання різниці між бідними і багатими державами; формування міжнародних кримінальних об'єднань; корумпованість працівників державних органів; лояльне законодавство щодо занять проституцією в багатьох країнах світу).
Психолог. З'ясуймо, чи змінилася політична карта світу щодо соціального лиха.
►► Запитання до географів
• На які групи можна поділити країни світу у контексті порушеної проблеми?
Географ. Всі держави світу можна поділити на 3 групи:
• країни — постачальниці живого товару;
• країни, через які здійснюється транзит.
• країни призначення, куди вивозять або продають людей.
Раніше країнами постачання живого товару вважали Таїланд, Філіппіни, азіатські країни. Зараз це країни колишнього Радянського Союзу, і серед них Україна.
• До яких країн виїжджають наші громадяни на заробітки?
Географ. Зі східних областей України — до сусідньої Росії. А із Західної України — до Польщі, Угорщини, Словаччини, Чехії, Німеччини, Іспанії, Португалії, Італії, Англії, навіть у країни Африки.
Найчастіше жертвами торгівлі людьми стають жінки.
• До яких держав вивозять наших жінок? Географ. До ОАЕ, Кіпру, Греції, Туреччини, Китаю, Канади і навіть Японії.
►► Висновок
Психолог. Ось такий невтішний аналіз карти говорить, що надзвичайно прибутковий бізнес живим товаром охопив увесь світ. Демографічний портрет людини, яка потрапила в тенета торгівців людьми, такий:
• діти-підлітки, яких викрадають для трансплантації органів або жебракування;
• жінки віком від 18 до ЗО років для проституції та секс-бізнесу;
• чоловіки віком від 25 до 50 років для тяжкої роботи;
• люди різних вікових груп для донорських органів.
Отже, проблема сучасного рабства стосується як окремих людей, так і всієї держави: батьків, які поїхали заробляти за кордон, дітей, яких залишили батьки, що поїхали за кордон, чоловіків, які потрапляють у рабські умови, жінок, які стають заложницями секс- індустрії.
►► Вправа «Ланцюжок»
Складіть ланцюжок торгівлі людьми. Приклад. Вербування — перевезення — пе- редання або прийом людей — продаж — сплата — отримання — використання — обман — примус — експлуатація.
►► Висновок
Психолог. Може, краще не їхати за кордон і бути вдома? Вирішувати вам.
Дуже добре, коли у вас з'явиться можливість подорожувати, навчатися, працювати за кордоном, вийти заміж за іноземця. Але пам'ятайте: це чужа земля! Вона вам невідома. Перш ніж зробити перший крок на чужу землю, ви повинні про неї все знати, щоб не опинитися в чиїхось лихих руках живим товаром, щоб не було страхіття у вашому житті.
►► Галерея «Знання, що допоможуть запобігти торгівлі людьми»
Пропоную розділитися на 7 груп (кольори веселки). Кожна група отримає 1 пункт із пам'ятки. Ви ознайомитеся з інформацією щодо попередження торгівлі людьми, відтворите його на аркуші паперу і презентуєте у нашій галереї.
ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ УКРАЇНСЬКИМ ГРОМАДЯНАМ, ЩОБ ЗАПОБІГТИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Нікому не довіряйте свій паспорт. Документ, що засвідчує вашу особистість, завжди має бути тільки у вас.
Якщо ви збираєтеся працювати або навчатися, потурбуйтесь про те, щоб контракт був підписаний зрозумілою вам мовою, а місце і час вашої майбутньої роботи були чітко обговорені.
Залиште вдома або своїм друзям детальну інформацію про своє перебування за кордоном з адресою і контактним телефоном, а також копію свого паспорта і контракту.
Не забудьте з'ясувати номери телефонів українських посольств і консульських представництв за кордоном. Коли вам щось загрожує, ви можете звернутися до них за цими телефонами.
У закордонних країнах активно працюють недержавні організації і служби, що надають допомогу особам, які опинилися у складних умовах. ;
Період перебування на території закордонної держави вказаний у вашій візі. Порушення візового режиму робить неможливим ваші наступні виїзди і за кордон.
Не забувайте, що знання елементарних слів іноземною мовою, значно полегшить вам перебування за кордоном і допоможе у скрутну хвилину.
►► Вправа «Торгівля людьми: міфи та стереотипи»
Стосовно торгівлі людьми існує багато стереотипних суджень.
Поширені міфи стосовно торгівлі людьми
Кожен учасник нашого заходу отримав дві картки: «Згоден», «Не згоден» (зеленого та червоного кольору). Відповідно до свого ставлення ви маєте підняти картку та пояснити свою позицію (за бажанням).
Зі мною такого не станеться. Так зазвичай вважають благополучні люди, які мають вищу освіту, гарну роботу, достаток. Але факти переконують, що від потрапляння у ситуацію торгівлі людьми ніхто не застрахований. До того ж сучасні работоргівці стали значно винахідливішими і почали використовувати більш витончені методи вербування.
Торгівля людьми — це торгівля виключно лише молодими жінками, яких використовують у сексуальній сфері.
Багато прикладів свідчать про те, що у ситуацію торгівлі людьми можуть потрапити чоловіки, діти і навіть люди похилого віку. Використовувати їх можуть у різних сферах: на виробництві, у сільському господарстві й т. ін.
Чоловіки становлять приблизно 24 % від кількості осіб, що потрапляють в рабство. Це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший «зі мною такого не станеться» стосується їх у першу чергу.
Тільки малоосвічені, наївні люди можуть стати жертвами торгівлі людьми.
Більшість постраждалих, що звернулися по допомогу, закінчили технікуми, коледжі, інститути. Тож говорити про низький рівень освіти не можна. Крім того, чимало людей отримують пропозицію з працевлаштування від тих, кому довіряють.
Друзі та родичі не можуть бути замішаними у торгівлю людьми.
Друзі, родичі, знайомі — це ті, кому довіряють найбільше. Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що працювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших «працівників». Залякані жертви повертаються додому і проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів. За статистикою, 17 % постраждалих були продані в рабство своїми ж друзями, партнерами чи колегами.
Довести вину і покарати торгівців людьми неможливо.
Торгівля людьми — це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна, а в деяких державах, наприклад СІЛА та Канаді, — довічним ув'язненням.